Пішов раз лев на лови й зустрів мишку. Хотів її з'їсти, вже й лапою надушив. А мишка й каже йому: — Ой, леве, могутній владарю! Не їж мене, змилуй­ся наді мною, бідною, маленькою мишкою! Я тобі за те в пригоді стану!    Засміявся лев: — Ти мені в пригоді станеш? Якась нещасна миш­ка — мені, цареві над звірами, в пригоді можеш стати? В якій же це пригоді? — А хто може теє знати,— каже мишка.— Тільки благаю я тебе —

   В одного недоброго хазяїна був віл. Віл був роботящий, багато роботи всякої  робив, а його за все це в холодній повітці1 тримали й харчі погані давали.     Прийшла зима люта: стужа, холод, голод. — Покину я хазяїна, піду світ за очі2... Гірше не буде, — надумав віл і покинув хазяїна.     Іде віл, іде, а назустріч йому — баран. — Куди, баране, йдеш? — питає віл. — Від зими лютої тікаю, літа красного шукаю.

правила народної гри-хороводу

правила народної гри-хороводу

весела народна пісенька

народна пісня про городину для дітей

Грицю, Грицю, до роботи!...

     Жила на світі дівчина. Одного разу захотіла вона собі з бісеру намисто зробити. А бісеру в неї було багато: червоний, білий, синій, зелений.       Гарне намисто вийшло — яскраве, ошатне. Наділа його дівчина на шию — іде вулицею. Сонечко сяє, го­рять у його проміннях намистинки, переливаються.   Дивляться люди, милуються: Ну й бісер! Який гарний!      Почув це бісер, ще яскравіше заблищав від гордощів

    Жив у одному селі чоловік, і був у нього син. Якось батько каже йому: — Слухай, сину. Живи так, щоб ти мав у кожному селі хату, на кожен день нові чоботи і щоб тобі всі люди кланялися.     Замислився син над батьковими словами й питає: — Як це, батьку, я можу поставити в кожному селі хату, купувати щодня нові чоботи примусити всіх мені кланятися?      Засміявся старий і говорить: — Дуже легко, сину. Матимеш у кожному селі