Дмитро Васи­льович Павличко — поет, публіцист, громадсько-політичний  діяч. Народився 28 вересня 1929 року в с. Стопчатів (нині Івано-Франківщині).

   Сім'я жила бідно, батько і мати змушені були працювати «від темноти до темноти», щоб прогодувати «малесеньких семірко». Батько Дмитра Павличка, Василь Миколайович, був освіченим на той час чоловіком, працелюбним та енергійним. Люди знали його як наполегливого оборонця скривджених, якому не раз вдалося захистити правду. Мати, Параска Юріївна, походила з простої селянської сім'ї. «Моя мати, — згадує письменник, — відзначалася надзвичайною пам'яттю. Послухавши один раз вірш або навіть великий уривок із поеми, вона могла повторити його слово в слово. Таким чином, будучи неграмотною, вона вивчила напам'ять майже весь «Кобзар» і багато творів Івана Франка із уст своїх дітей». «Мати навчила мене розмовляти, а книжка думати», — писав поет.

   З дитинства милували око хлопчика його рідні Карпати, які взимку вкривалися снігами, а напровесні видзвонювали дзюркотливими струмочками. Невеликі поезії Дмитро Павличко почав писати ще в дитинстві, а поява першої поетичної книжки «Любов і ненависть» збіглася з роком, коли він закінчив Львівський університет (нині — Національний університет імені Івана Франка).

   Поезії Дмитра Павличка надзвичайно мелодійні, пісенні, тому письменника без перебільшення вважають «найвидатнішим творцем музичної барви у віршах».

Поезія Дмитра Павличка