науково-художнє оповідання про мову

науково-художнє оповідання про мову

про фольклорні жанри

складаємо сенкан

В українській мові дзвінкі приголосні в кінці та в середині слова вимовляються дзвінко. Якщо виникає сумнів, яку букву писати, то слід змінити слово чи дібрати таке споріднене, щоб після невиразного при­голосного був голосний, наприклад: гриб — грибок, дуб — дубок.   Звук [г] перед глухим приголосним вимовляється як [х]. Вимовляємо Перевіряємо Пишемо ле[х]ко легенько легко кі[х]ті кіготь кігті ні[х]ті ніготь нігті   Глухі приголосні

про наголос...

фразеологізми — це влучні усталені вислови...

Прикметники змінюються за відмінками. Прикметник завжди стоїть у тому відмінку, що й іменник, із яким він пов'язаний.   Таблиця відмінювання прикметників. Від­мінок Чоловічий рід Жіночий рід Середній рід Н. (який?) добрий (яка?) добра (яке?) добре Р. (якого?) доброго (якої?) доброї (якого?) доброго Д. (якому?) доброму (якій?) добрій (якому?) доброму Зн. як Н. або Р. (яку?) добру (яке?) добре Ор. (яким?) добрим (якою?) доброю

Числівники – слова, які називають кількість предметів або поря­док їх при лічбі, називаються числівниками. Числів­ники відповідають на питання скільки? (п'ять, двадцять один) і який? котрий? (дванадцятий, сорок третій).   У числівниках, що закінчуються на -дцять, -десят або -сот знак м'якшення в середині слова не пишемо: дев'ятнадцять, п'ятдесят, шістсот.   Числівники сорок, дев'яносто і сто при змінюванні мають закінчення -а.   При відмінюванні числівників

Займенники — це слова, які вказують на предмети, ознаки, кількість, але не називають їх. У мовленні іменники часто замінюють займенниками, наприклад, іменник друг можна замінити займенником він. Займенники використовують у мовленні, щоб уник­нути повторів того самого слова.   Я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони — особові займенники. Особові займенники вказують на особу або осіб і відпо­відають на такі самі питання, що й іменник: хто? що? кого? чого? та інші. Таблиця

В українській мові так само, як і в російській, слова побудовані з частинок: кореня, префікса (при­ставки), суфікса й закінчення (окончания).   Суфікс — це частина слова, що стоїть між коренем і закінченням та надає словам нового значення.   Суфікс може надавати словам нових відтінків у значенні, найчастіше пестливості (зірка — зіронька, мала — малесенька, дитина — дитиночка, баба — бабуся, хліб — хлібець) або згрубілості (вовк — вовчище,

В українській мові так само, як і в російській, слова побудовані з частинок: кореня, префікса (при­ставки), суфікса й закінчення (окончания).   Префікси стоять на початку основи й надають словам нового значення. Префікс — це частина слова, яка пишеться зі словом разом. Попросити пробачення — пробачатися. Сказати «добрий день» — привітатися. Сказати «до побачення» — попрощатися. Лити воду на квіти — підливати. Сказати

В українській мові під час зміни слова та при утворенні споріднених слів звуки і, відповідно, букви можуть змінюватися (чергуватися). Але це зовсім не значить, що корінь у таких словах став іншим.   Чергування голосних звуків — [і] чергується з [о] та [е]: [і] [о] [е] папір   папери стіл столи столик   лебідь   лебеді кінь коня   хід ходунок   дім домівка   літак льотчик летить сіль

В українській мові, так само, як і в російській є слова, які називаються спорідненими (родственными), бо мають щось спільне в значенні. Найчастіше це спільне закладено в корені, який є спільною частиною споріднених слів, тому споріднені слова ще називають спільнокореневими.   Спільнокореневі слова: • рід, рідня (їх об'єднує те, що всі вони стосуються роду); • ліс, лісник, лісовий, пролі­сок (їх об'єднує те, що всі вони стосуються лісу); • сніг, сніговий, сніговик

В українській мові так само, як і в російській, слова побудовані з частинок: кореня, префікса (при­ставки), суфікса й закінчення (окончания).   Основа слова – це сукупність усіх частин, крім закінчення. Вона є незмінною, у ній міститься основне значення слова. Є слова, основа яких може складатися лише з кореня (ліс□), кореня і префікса (праліс□), кореня і суфікса (лісок□), префікса, кореня і суфікса (пролісок□).         

Люди, особливо письменники, часто вживають слова не в прямому значенні, а в переносному, тоб­то якість одного предмета переносять на інший за якоюсь ознакою.   Ось що значить пере­носне значення слів у нашій мові: • Наприклад, усі знають, що золо­то — дорогоцінний метал. Словосполучення золоті сережки означає, що сережки зроблені з золота. Це пряме значення слова золотий. А ось коли кажуть «золоті руки», «золоте серце», — то тут це слово

В укра­їнській мові, так само, як і в російській, є слова, які називаються багатозначні (многозначные). Вони називають предмети за їхньою схожістю з іншими. Треба бути уважними, допитливими, користуватися слов­никами, і тоді можна довідатися багато нового.   Квіти ірисів схожі на гребінчики півників, тому в народі ці квіти називають ласкаво півниками. За схожістю до гребінця на голові у півника утворилося й слово гребінець, який носять у волоссі жінки. А в магазині продають

Антоніми — слова, що мають протилежне значення: день — ніч , початок — кінець , дівчинка — хлопчик , твердий — м’який, учора — сьогодні, гарячий — холодний, далеко — близько, сваритися — миритися, говорити — мовчати, маленька — велика, праця — відпочинок, добро — зло, рання — пташка, сміх — сльози, ледачий — працьовитий (роботящий), гіркий — солодкий, нова — стара, тонка —

Словом названо усе, що ми бачимо, робимо, відчуваємо, усе, що нас оточує, тобто предмети, їхні дії, ознаки, якість, кількість предметів. У кожній мові для назви одного й того са­мого предмета є свої слова, наприклад, книгу росіяни називають «книжка», англійці — «book», іспанці — «libre».   Мова для нас — явище звичне. Здається, вона існувала завжди. Але це не так. Українська мова, якою ми зараз розмовляємо, розвивалася протягом

Апостроф ставиться після букв б, п, в, м, ф та р перед я, ю, є, ї, які позначають звуки [йа], [йу], [йе],[йі]: сім'я, б'ють, п'ють, в'ють, в'є, Ареф'єв, солов'ї, бур'ян, п'ять, м'яч, пір'їна, бур'ян, в'юн, Дем'ян, пір'я, п'ятниця, в'яз, голуб'ятня, пір'ячко, б'є, п'є, узгір'я, подвір'я, подвір'я, м'ята, зв'яже, п'ять, напам'ять, хлоп'ята, м'язи, Дем'ян, Мар'ян, прив'яжемо, дерев'яні, в'язанка.   Апостроф вживається після б, п, в, м, ф та р, перед ї, я, ю, є, щоб показати, що букви я, ю, є

Подов­жені м’які звуки на письмі завжди позначаються двома однаковими буквами: гілля, знання, плаття, читання, обличчя, насіння, бездоріжжя, каміння, життя, майбуття, волосся, взуття, зілля, вугілля, читання, малювання, суддя, колосся, завдання, плавання, ходіння, водіння, народження, доручення, коріння, змагання, запитання, стаття, оповідання, обличчя, знаряддя, Запоріжжя, навчання, павутиння.   гілля — гі[л':]а взуття — взу[т':]а волосся — воло[с':]а знання

В українській мові буквосполучення ьо пишемо в середині складу для пом'якшення попереднього приголосного звука перед звуком [о]: деньок, льотчик, деньок, нього, сьогодні, льон, по­льоти, багатьох, тре­тьому, бадьорий, вечірньому, польоти, цього, сьомий, синього, Льоня, сльози, пеньок, працьовитий, кольоровий, сьогоднішній, кольору, сусіднього, верхнього, нижнього, пізньої, трьох, дзьоб (ден['о]к, л['о]тчик, ден['о]к, н['о]го, с['о]годні, л['о]н, пол['о]ти, багат['о]х, трет['о]му,

Відомо, що м'якість приголосних може по­значатися буквами я, ю, є та і. Є ще одна буква, яка називається «м'який знак» або «знак м'якшення» (ь). Ця буква не позначає звука.   Вона вживаєть­ся для позначення м'якості: • приголосних у сере­дині слова (між буквами, що позначають приголосні): дядько, пальто, апельсин, низько; • приголосних у кінці слів: тінь, осінь, день, пень, сіль, міль, хміль, князь, грязь, мазь, ходить, носить, палець,

В українській мові 32 приголосних звуки (согласные). Вони вимовляються набагато тихіше, ніж го­лосні, бо в них голосу мало, більше шуму.   Приголосні звуки дуже різні! Одні свистять: с-с-с, з-з-з, інші шиплять — ш-ш-ш, дзижчать — дз-з-з. Одні звуки утворюються за допомогою губ: [б], [п], [в], [м], [ф], творенню інших допомагає язик: [й], [л], [л'], [н], [н'], [т], [т'], [д], [д'], є такі звуки, місцем творення яких є зуби: [з], [з'], [с], [с'], а деякі