В українській мові так само, як і в російській, слова побудовані з частинок: кореня, префікса (при­ставки), суфікса й закінчення (окончания).   Суфікс — це частина слова, що стоїть між коренем і закінченням та надає словам нового значення.   Суфікс може надавати словам нових відтінків у значенні, найчастіше пестливості (зірка — зіронька, мала — малесенька, дитина — дитиночка, баба — бабуся, хліб — хлібець) або згрубілості (вовк — вовчище,

В українській мові так само, як і в російській, слова побудовані з частинок: кореня, префікса (при­ставки), суфікса й закінчення (окончания).   Префікси стоять на початку основи й надають словам нового значення. Префікс — це частина слова, яка пишеться зі словом разом. Попросити пробачення — пробачатися. Сказати «добрий день» — привітатися. Сказати «до побачення» — попрощатися. Лити воду на квіти — підливати. Сказати

В українській мові під час зміни слова та при утворенні споріднених слів звуки і, відповідно, букви можуть змінюватися (чергуватися). Але це зовсім не значить, що корінь у таких словах став іншим.   Чергування голосних звуків — [і] чергується з [о] та [е]: [і] [о] [е] папір   папери стіл столи столик   лебідь   лебеді кінь коня   хід ходунок   дім домівка   літак льотчик летить сіль

В українській мові, так само, як і в російській є слова, які називаються спорідненими (родственными), бо мають щось спільне в значенні. Найчастіше це спільне закладено в корені, який є спільною частиною споріднених слів, тому споріднені слова ще називають спільнокореневими.   Спільнокореневі слова: • рід, рідня (їх об'єднує те, що всі вони стосуються роду); • ліс, лісник, лісовий, пролі­сок (їх об'єднує те, що всі вони стосуються лісу); • сніг, сніговий, сніговик

В українській мові так само, як і в російській, слова побудовані з частинок: кореня, префікса (при­ставки), суфікса й закінчення (окончания).   Основа слова – це сукупність усіх частин, крім закінчення. Вона є незмінною, у ній міститься основне значення слова. Є слова, основа яких може складатися лише з кореня (ліс□), кореня і префікса (праліс□), кореня і суфікса (лісок□), префікса, кореня і суфікса (пролісок□).         

Люди, особливо письменники, часто вживають слова не в прямому значенні, а в переносному, тоб­то якість одного предмета переносять на інший за якоюсь ознакою.   Ось що значить пере­носне значення слів у нашій мові: • Наприклад, усі знають, що золо­то — дорогоцінний метал. Словосполучення золоті сережки означає, що сережки зроблені з золота. Це пряме значення слова золотий. А ось коли кажуть «золоті руки», «золоте серце», — то тут це слово

В укра­їнській мові, так само, як і в російській, є слова, які називаються багатозначні (многозначные). Вони називають предмети за їхньою схожістю з іншими. Треба бути уважними, допитливими, користуватися слов­никами, і тоді можна довідатися багато нового.   Квіти ірисів схожі на гребінчики півників, тому в народі ці квіти називають ласкаво півниками. За схожістю до гребінця на голові у півника утворилося й слово гребінець, який носять у волоссі жінки. А в магазині продають

Антоніми — слова, що мають протилежне значення: день — ніч , початок — кінець , дівчинка — хлопчик , твердий — м’який, учора — сьогодні, гарячий — холодний, далеко — близько, сваритися — миритися, говорити — мовчати, маленька — велика, праця — відпочинок, добро — зло, рання — пташка, сміх — сльози, ледачий — працьовитий (роботящий), гіркий — солодкий, нова — стара, тонка —

Словом названо усе, що ми бачимо, робимо, відчуваємо, усе, що нас оточує, тобто предмети, їхні дії, ознаки, якість, кількість предметів. У кожній мові для назви одного й того са­мого предмета є свої слова, наприклад, книгу росіяни називають «книжка», англійці — «book», іспанці — «libre».   Мова для нас — явище звичне. Здається, вона існувала завжди. Але це не так. Українська мова, якою ми зараз розмовляємо, розвивалася протягом

Апостроф ставиться після букв б, п, в, м, ф та р перед я, ю, є, ї, які позначають звуки [йа], [йу], [йе],[йі]: сім'я, б'ють, п'ють, в'ють, в'є, Ареф'єв, солов'ї, бур'ян, п'ять, м'яч, пір'їна, бур'ян, в'юн, Дем'ян, пір'я, п'ятниця, в'яз, голуб'ятня, пір'ячко, б'є, п'є, узгір'я, подвір'я, подвір'я, м'ята, зв'яже, п'ять, напам'ять, хлоп'ята, м'язи, Дем'ян, Мар'ян, прив'яжемо, дерев'яні, в'язанка.   Апостроф вживається після б, п, в, м, ф та р, перед ї, я, ю, є, щоб показати, що букви я, ю, є

Подов­жені м’які звуки на письмі завжди позначаються двома однаковими буквами: гілля, знання, плаття, читання, обличчя, насіння, бездоріжжя, каміння, життя, майбуття, волосся, взуття, зілля, вугілля, читання, малювання, суддя, колосся, завдання, плавання, ходіння, водіння, народження, доручення, коріння, змагання, запитання, стаття, оповідання, обличчя, знаряддя, Запоріжжя, навчання, павутиння.   гілля — гі[л':]а взуття — взу[т':]а волосся — воло[с':]а знання

В українській мові буквосполучення ьо пишемо в середині складу для пом'якшення попереднього приголосного звука перед звуком [о]: деньок, льотчик, деньок, нього, сьогодні, льон, по­льоти, багатьох, тре­тьому, бадьорий, вечірньому, польоти, цього, сьомий, синього, Льоня, сльози, пеньок, працьовитий, кольоровий, сьогоднішній, кольору, сусіднього, верхнього, нижнього, пізньої, трьох, дзьоб (ден['о]к, л['о]тчик, ден['о]к, н['о]го, с['о]годні, л['о]н, пол['о]ти, багат['о]х, трет['о]му,

Відомо, що м'якість приголосних може по­значатися буквами я, ю, є та і. Є ще одна буква, яка називається «м'який знак» або «знак м'якшення» (ь). Ця буква не позначає звука.   Вона вживаєть­ся для позначення м'якості: • приголосних у сере­дині слова (між буквами, що позначають приголосні): дядько, пальто, апельсин, низько; • приголосних у кінці слів: тінь, осінь, день, пень, сіль, міль, хміль, князь, грязь, мазь, ходить, носить, палець,

В українській мові 32 приголосних звуки (согласные). Вони вимовляються набагато тихіше, ніж го­лосні, бо в них голосу мало, більше шуму.   Приголосні звуки дуже різні! Одні свистять: с-с-с, з-з-з, інші шиплять — ш-ш-ш, дзижчать — дз-з-з. Одні звуки утворюються за допомогою губ: [б], [п], [в], [м], [ф], творенню інших допомагає язик: [й], [л], [л'], [н], [н'], [т], [т'], [д], [д'], є такі звуки, місцем творення яких є зуби: [з], [з'], [с], [с'], а деякі

В українській мові 6 голосних звуків (гласные): [а], [о], [у], [е], [и], [і].   Позначаються ці звуки десятьма буквами: а, о, у, е, и, і, я, ю, є, ї. Буква ї завжди позначає два звуки [йі]: [й і]хати, по[й і]зд.   На початку складу (слова), після апострофа букви я, ю, є позначають два звуки [й а], [й у], [й е].   На початку складу (слова), після апострофа букви я, ю, є позначають два звуки [й а], [й у], [й е], в середині – один звук [а], [у], [е].   Наприклад,  [й

Алфавіт — це букви, розміщені в певному порядку. В українській мові 33 букви.   Аа Бб Вв Гг Ґґ Дд Ее (а) (бе) (ве) (ге) (ґе) (де) (е) Єє Жж Зз И Іі Її Йй (є) (же) (зе) (и) (і) (ї) (йот, ий) Кк Лл Мм Нн Оо Пп Рр (ка) (ел) (ем) (ен) (о) (пе) (ер) Сс Тт Уу Фф Хх Цц Чч (ес) (те) (у) (еф) (ха) (це) (че) Шш Щщ Ь Юю Яя (ша) (ща) (знак

Акуратне письмо є свідченням поваги до того, хто читатиме твій запис у зошиті. Правила писемного мовлення. 1. Пиши чітко, красиво, акуратно. 2. Будь уважним під час списування. 3. Перевіряй себе. 4. Якщо помітиш помилку, акуратно закресли й напиши правильно поряд або зверху.   Як виникло письмо    Колись дуже давно люди спілкувалися лише усно. Однак часто виникала потреба передати якусь важливу звістку на далеку відстань. Телефонів і телеграфу ще не було. Як бути?

Звертання — ознака ввічливості. На письмі слова-звертання виділяються комами або знаком оклику. Люди звертаються одне до одного під час діалогу.   В українській мові звертаються так: до хлопчиків: Михайлики, Іванки, Іване; до дівчаток: Галинко, Марійко, Надіє; до дорослих: Іване Петровичу,, Галино Гнатівно; до батьків, рідних: тату, мамо, бабусю, дідусю.      «Лисичка і Журавель» — Приходь, Журавлику, сьогодні до мене в гості. — Дякую,

Під час діалогу користуються усним мовленням, яке має свої правила. 1. Коли розмовляєш із кимсь чи розповідаєш про щось, тон мовлення має бути ввічливим, голос — не дуже гучним, але й не тихим. 2. Слова треба вимовляти чітко, не дуже швидко, але й не дуже повільно. 3. Під час розмови слід дивитися в очі співрозмовника. 4. Коли слухаєш, будь уважним, не перебивай на півслові.   Про чемність Люди часто розмовляють одне з одним: запиту­ють і відповідають, повідомляють якісь

СИНОНІМИ — слова, які називають той самий предмет, ознаку чи дію по-різному. Потрібні для того, щоб точніше назвати, описати предмет, його ознаку чи дію, уникнути повторів, коли розповіда­ють чи пишуть про щось. Синоніми:  • будинок, дім, хата, оселя; • дорога, шлях, шосе, траса; • вихований, чемний, ввічливий; • сердитий, злий, розгніваний; • говорити, розмовляти, казати, мовити, повідомляти, розповідати, розказати; • іти, рухатися, ступати,