В українській мові так само, як і в російській, слова побудовані з частинок: кореня, префікса (при­ставки), суфікса й закінчення (окончания).

Суфікс — це частина слова, що стоїть між коренем і закінченням та надає словам нового значення.

Суфікс може надавати словам нових відтінків у значенні, найчастіше пестливості (зірка — зіронька, мала — малесенька, дитина — дитиночка, баба — бабуся, хліб — хлібець) або згрубілості (вовк — вовчище, вітер — вітрисько), а також утворювати нові слова (учити — учень, Київ — київський)

Спільнокореневі слова до ніч, утворені за допомогою суфікса:

а) мають різне значення: ніченька;

б) мають різні відтінки у значенні: нічник, нічний, ніченька, ночувати, ночівля.

Суфікс може змінювати число іменника: