ЗЛАМАНА ЯБЛУНЬКА (Василь Сухомлинський) оповідання

Бігаючи подвір'ям школи, Мишко послизнувся й упав на маленьку яблуньку, яку посадили цієї весни.

— Мишко яблуньку зламав! Мишко яблуньку зламав! - закричали діти, побігли до вчительки і зараз же розповіли їй усе так, як було.

— Хіба ти не бачиш, куди біжиш? - докоряла вчителька. - Що ж тепер робити? Яблунька померла. Стирчатиме зламаний стовбурець.

Мишко зробився мовчазний та задумливий. Він приходив до школи задовго до уроків, дивився на зелений рядочок яблуньок. Мишкові тяжко було дивитись на зламану яблуньку.

Якось учителька повела їхній клас у садок.

— Діти, - сказала вона, — давайте порахуємо, скільки тут яблуньок, груш, вишень.

Мишко пішов уздовж яблуневого рядка. Він добре знав, що тридцять живих яблуньок і одна мертва. Та ось тільки-но підійшов до мертвої яблуньки, як побачив, що від сухого стовбурця відійшла зелена гілочка.

— Яблунька оживає!.. — сказав він схвильовано.

Підійшла вчителька.

— Так, оживає, — сказала вона. — Це буде твоя яблунька. Добре, Мишку?

— Добре, — зрадів Мишко і побіг до колодязя.

— Куди це ти? — запитала вчителька.

— Поллю свою яблуньку.