Лягла на землю біла тиша,

В новому році — все нове.

Снігами січень око тішить,

Але морозом вухо рве.

Вже поховались від морозу

Під кучугурами в садку,

Немов ведмеді у барлозі,

Кущі калини, кущ бузку.

Та, як зелений острів літа,

Стоїть сосна за ворітьми,

Хоч їй і сумно зеленіти

Одній у таборі зими.

Я протоптав по білій тиші

Рипучу стежку до сосни:

Удвох нам буде веселіше

Дозимувати до весни.