Якось двоє мореплавців потрапили у шторм, що розтрощив їхній корабель, а їх самих викинув на безлюдний острів.

    Там вони ледь не загинули від голоду і страху, оскільки вважали себе приреченими до скону нидіти в цій глушині.

    Та, на щастя, одного дня небораків забрав на палубу інший корабель, що ішов повз острів.

     Невдовзі на тому клаптику дикої суші було споруджено маяк, і тоді мореплавці повернулися на острів, аби працювати там. Відтоді вони почувалися цілком щасливими, хоча умови їхнього життя анітрішечки не змінилися. Їм бо дуже подобалося вказувати суднам дорогу, і вони не почувалися відтятими від світу.

     Отже, усвідомлення того, що комусь ти несеш добро, творить дива!