Вітер січе в обличчя. Намело кучугури снігу — січневого снігу. Важкувато стало жити пташкам, що зимують у нас. Але вони не дуже журяться. Ось, весело цвірінькаючи, хвилясто пролетіла стайка жвавих красунів-щигликів, чижів і коноплянок. Помчали поснідати насіннячком десь на лопухах, вільхах чи берізках.

    А яке гарне деревце горобини! Ніби його прикрасили, як но­ворічну ялинку. Чудові, спокійні червоногруді снігурі обсипали його і ягідками ласують. До чого ж красиві пташки! Їх називають північними папуга­ми. Це наші зимові гості. Вони прилетіли з далекої півночі, щоб тут перебути зиму. Бо там вона сувора, люта. А вже в лютому, на початку березня потроху посуватимуться до себе додому, аж під самісіньку тундру¹.

    Прилітають до нас гостювати і червоногруді, в червоненьких шапочках, чечітки та коричнево-золотисті юрки.

    А ми в саду поставили їдальні для пташок і підгодовуємо їх. Прилітайте, дорогі гості, поласувати коноплею, просом, лляним насінням, ягодами горобини, калини, журавлини.

1. Тундра — безлісий простір із суворим кліматом, вічною мерзлотою, бідною рослинністю, серед якої переважають мохи й лишайники.