Словом названо усе, що ми бачимо, робимо, відчуваємо, усе, що нас оточує, тобто предмети, їхні дії, ознаки, якість, кількість предметів.

У кожній мові для назви одного й того са­мого предмета є свої слова, наприклад, книгу росіяни називають «книжка», англійці — «book», іспанці — «libre».

Усе, що нас оточує, ми можемо назвати словом. Слова називають людей (козака), тварин (кінь), рослини (верба), речі (шапка), почуття (радість), ознаки (сміливі), дії (перемагають), числа (три) тощо.

Мова для нас — явище звичне. Здається, вона існувала завжди. Але це не так. Українська мова, якою ми зараз розмовляємо, розвивалася протягом багатьох століть. Розвивається вона й нині.

Дізнаватися про значення старих і нових слів, їх походження дуже цікаво й повчально. Інколи історія одного слова може багато розповісти про давні події, відкриття, зв'язки між народами.

Досліджуючи таємниці мови, учені відкривають не лише історію слів, а й життя народу, його душу.

Усі слова мови зібрано в словники.

Є словники тлумачні (у них роз'яснюється значення слова за допомогою інших слів, наприклад: кінь — домашня тварина).

Є орфографічні словники (у них подано правильне написання слів).

Є словники перекладні (у них пояснюється значення слова за допомогою перекладу з однієї мови на іншу), є й інші словники.

Є словники паронімів, синонімів, антонімів, омонімів та ін. 

Інформацію про походження слова можна знайти в етимологічних словниках, термін етимологія походить від грецьких слів «етимон» (справжнє значення) і «логос» (слово).

^{Для прикладу, назва одного з наймолодших міст України, міста Славутич, походить від давньої слов'янської назви річки Дніпро — Славутич. Від назв річок, поблизу яких вони розташовані, походять назви міст Луганськ, Полтава, Прип'ять, Тисмениця, назви сіл Дністрівка, Дунаєць, Пилявка та багато інших. Деякі географічні найменування походять від назв рослин: села Барвінкове, Грушки, Калинівка, місто Дубно. Інші найменування походять від назв тварин: села Гракове, Лебедівка, Карасівка. А ще є назви від імен, прізвищ: міста Львів, Івано-Франківськ, села Шевченкове, Юрченкове та інші.}

Про походження географічних назв можна дізнатися з топонімічного словника.

Слова я, ти, він, вона, воно дуже цікаві, вони вказу­ють на особу, проте не називають її, і часто вживаються в нашому мовленні. Коли роз­повідаєш про себе, кажеш я, коли про друга — він, про подругу — вона, про друзів — вони.

У кожній мові є слова, які нічого не назива­ють. Це слова у, в, на, біля, за, під; і, та, а, але. Ці маленькі слова служать для зв'язку між словами й частинами речень і називаються службовими.    

Цікаві факти

• Слово основа колись мало значення «головні, по­вздовжні нитки у тканині». Пізніше воно стало озна­чати опору якоїсь будівлі, найважливіші положення якоїсь науки, частину слова, що виражає основне значення.

• В одинадцятитомному Словнику української мови найбільше слів на літеру П. Їх аж 30 тисяч. А на літеру Й — найменше, лише 4 тисячі.

• Мова живе своїм життям: одні слова народжують­ся (неологізми), інші зникають (діалекти).

• Ніхто не може точно сказати, скільки слів у сучасній українській мові. Одинадцятитомний Словник української мови налічує близько 135 тисяч слів.

• Слово шість походить від «ще єсть», бо після під­рахунку пальців на одній руці є ще пальці другої руки.

• Учені вважають, що в українській мові понад 400 суфіксів. Суфікси допомагають нам висловити свої емоції й точніше передати думку.

• Слово парта «примандрувало» до нас із Франції. У французькій мові «а пар» означає «окремо», «окре­ме сидіння». Так називали сидіння для одного чи двох учнів на відміну від довгих лав, якими на той час користувались у школах.

• В українській мові існує понад сто префіксів. А є мови, наприклад китайська, де суфіксів і префіксів немає.

• Слова цирк і циркуль — родичі. У перекладі з ла­тинської мови слово «циркуль» означає «коло». Звід­си й цирк зі своєю круглою ареною, і циркуль — прилад для креслення кола.

• Найперший у світі буквар з'явився в Англії. Він був написаний латинською мовою.

• Антарктида — крижаний континент — не нале­жить до жодної країни світу. Тут заборонено будь-які військові заходи. Це континент миру!

• Слово текст у перекладі з латинської мови означає «тканина», «сплетіння», «з'єднання». Зрозуміло, чому давні вчені назвали об'єднання слів і речень текстом.

• Кожне слово має свою історію. Тканину бостон названо так тому, що її виробляли в місті Бостоні.

• Є мови, які «полюбляють» ставити приголосні в певному місці слова. У китайській мові склади мо­жуть починатися на будь-який приголосний, а закінчуватися — лише на й, н, нь. Ескімоські слова не можуть закінчуватися на п, в, ф, л, р.

• У мові ескімосів є близько ста назв відтінків сні­гу, у казахській — кілька десятків назв мастей ко­ней, у маланезійській мові, якою розмовляють на Соломонових островах, є близько ста слів на позна­чення банана.

• Горобці цвірінчать, ворони каркають, півні кукурікають, голуби воркують, сороки стрекочуть, журавлі курличуть.

• Перші українські слова записано 448 року нашої ери. Тоді візантій­ський історик Пріск Панікійський перебував на території сучасної Украї­ни й записав слова мед і страва.

• Найбільше синонімів має слово бити. «Короткий словник синонімів української мови» подає їх 45.

• У нашій мові є дзеркальні слова та фрази (їх можна читати зліва напра­во й навпаки), наприклад: Я несу гусеня;ротатор.

• Найуживанішою в українській абетці є літера «п», саме з неї почина­ється найбільше слів у мові. Найменш уживана — «ф», її використовують переважно в запозичених словах.

• Найбільше перекладів серед українських творів має «Заповіт» Т. Шев­ченка: його перекладено 147-ма мовами народів світу.