Кожен народ, що дбає про своє сьогоднішнє і майбутнє, знає, до чого веде руйнування чи зрікання рідної мови. Тому люди завжди берегли свою живильну силу, криницю — Мову, з якої черпали силу для духовного здоров'я і наснаги.

   Слово надто багато важить у людському житті. Як відомо, може впливати навіть на долю. Воно вмить змінює настрій, робить щасливим або ж нещасливим, радісним чи пригніченим.

Оскільки мова — це поєднання мудрості і досвіду, то втрата її веде до порушення гармонії, законів людського розвитку. Вона неповторна гілка на древі¹ людства, з понищенням якої хиріє² й зубожіє все дерево.

    Втрата народом мови — це трагедія всіх трагедій, бо тоді губиться весь попередній досвід, зафіксований у ній. Народ відчужується від традицій, звичаїв, духу предків, потрапляє в іншу духовну атмосферу і свідомо чи несвідомо страждає.

_{1. Древо — те саме, що дерево.}

_{2. Хиріє — хворіє.}