СИН УКРАЇНИ (оповідання Василя Сухомлинського)

    Ми їздили в Канів на могилу Тараса Григоровича Шевченка.

    Коли піднялися на високу гору, де спить вічним сном наш великий поет, мене пройняло якесь щемливе хвилювання.

     Бачимо далекі береги Дніпра, його могутні води, ба­чимо зелені ліси на високих кручах. І все це дороге для нас. Бо воно — тисячолітнє. Люди народжуються і вмирають, а народ вічний, безсмертний.

     Я вперше відчув, що переді мною — Україна, що я її син. Ці високі гори, далекі степи — це моя рідна земля, а слово поетове — моя рідна мова. А рідна мова — це наша чиста криниця, без якої ми не зможемо жити.

   




Переглядів: 50
23.07.2021 -

Категорія: казка літературна

Коментарії до СИН УКРАЇНИ (оповідання Василя Сухомлинського):

Ім'я:*
E-Mail:
Питання: 2*2+2?
Відповідь:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера