Було у матері сім дочок.

    Ось поїхала одного разу мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулася додому аж через місяць.

    Коли мати ввійшла до хати, дочки почали розповідати, як вони скучили за матір'ю.

— Я скучила за тобою, немов маківка за сонячним променем, — сказала перша дочка.

— Я ждала тебе, як суха земля жде краплину води, — промовила друга дочка.

— Я плакала за тобою, як маленьке пташеня за пташкою, — сказала третя.

— Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки, — щебетала четверта.

— Ти снилась мені, як троянді сниться краплина роси, — промовила п'ята.

— Я виглядала тебе, як вишневий садочок виглядає соловейка, — сказала шоста.

    А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з ніг матусі взуття і принесла їй в мисці води — помити ноги.