Мама йшла на роботу рано, до сходу сонця. Вона розбудила Петрика і сказала:   

— Сьогодні в тебе почалися канікули. Але гаяти часу не можна. Ось тобі робота на сьогодні: посади біля хати дерево й прочитай цю книгу про Далекі Сині Гори.                    Мама показала, де викопати дерево,  поклала на стіл книжку про Далекі Сині Гори й пішла на роботу. 

    Петрик подумав: « Посплю ще трохи». Ліг, задрімав, потім заснув міцно – міцно і снилося йому: біля хати виросло дерево, яке він посадив, а Далекі Сині Гори стали зовсім недалекі й стоять над самісіньким ставком.

    Прокинувся Петрик – ой, лишенько! Сонце вже серед неба. Хотів зараз же до роботи взятися, та й подумав: «  Ще встигну…». Сів під грушею. Думає: « Ось посиджу ще трохи та й почну».   Потім пішов у садок, ягоди їв, за метеликом ганявся, потім знову під грушею сидів.

   Прийшла мати ввечері та й каже:  

— Показуй, що зробив, сину.                                                                    

   А Петрикові нічого показати. Соромно йому й матері у вічі дивитись.                        

—  Ходімо, сину, покажу тобі, що люди зробили за той день, що ти прогаяв.

   Взяла мама сина за руку й повела. 

   Підводить до одного поля й показує:                  

— Вчора тут була стерня, а сьогодні рілля. Тут працював тракторист. А ти байдики бив. 

   Підвела до колгоспного двору, показує багато – багато ящиків  з помідорами й каже: 

— Ці помідори  вранці  були на полі, а тепер у ящиках. Завтра їх повезуть у місто. Це робила я з жінками.А ти байдики бив.  

    Підвела до великої-великої купи зерна. 

—  Це зерно  вранці було в колосках.  Хліб скосили й змолотили, зерно привезли на тік. А ти байдики бив.  

    Підвела до стінки вимуруваної з цегли.

— Тут вранці був тільки гранітний фундамент, а тепер мур  стоїть. Це муляри працювали. А ти байдики бив.                            

    Підвела до великого кам’яного будинку, зайшла із сином. На полицях – паляниці, калачі. Усе пахло хлібом.  

— Це пекарня, - сказала мама. –  Ці хлібини вранці були ще борошном, а тепер сам бачиш. Цілий день трудилися пекарі. А ти байдики бив.      

   От що таке прогаяний день.