З днем народження, Ягідко!

     На кущі вродилася Ягода.

— Як гарно на світі! — зраділа вона, підставляючи під сонячні промені то ліву, то праву щічку.

— Якщо вже я народилася, — розмірковувала Ягода, — то чому б цю подію і не відзначити?

    Вітер здував з кульбабки пух. От і просить Ягода:

— Пушинко, пушинко, лети далеко-далеко. Де яку ягоду побачиш — до мене в гості запрошуй. На мій день народження. Не забудеш?

    Розніс вітер пушинки по світу швидко-швидко. Невдовзі почали й гості збиратися. Припливла на човнику Порічка. Прилетіла на сонечку Брусничка.  Журавлина прискакала на жабці. Лохина прилетіла на бабці. А Чорниця з букетом у руці прибула на рогатому жуці.

     А на півнику верхи хто завітав? Помідор з Бакла­жаном.

     Дивуються ягоди — кажуть:

— У нас свято ягід і тільки ягід. Хіба ви ягоди?

     Ще більше почервонів Помідор — обурився:

— Та чим же я не ягода? Чи я не кругленький, мов ти, Чорнице? Чи, може, не червоненький, як ти, Бруснице? А що виріс на городі, то скажу при цій

нагоді: ми з Баклажаном теж ягоди. А завітали ми до Смородини передати поздоровлення від городини.

    Прилетіли з півдня на хмарині апельсини й мандарини. Заспівали хором на галявині:

— Ми до вас, ми справжнісінькі ягоди!

     Тут запалили ліхтарики Світляки і вдарив смичком у струни Цвіркун, засурмив у ріжок Слимак, заграли на цимбалах Метелики. Закружляв навколо куща хоровод. Залунало дзвінке й радісне:

— З днем народження, Ягідко!