У Тоні є молодша сестра Ліка. У Ліки сьогодні день народження. З цього приводу в Тоні ще з учорашнього вечора поганий настрій.

   Ще б пак! Усі подарунки — сестричці, уся увага — сестричці. І навіть пиріг бабуся пече — сестричці. Вона, звісно, скаже всім увічливо: «Пригощайтеся!». Але все одно це буде її, Лікин, пиріг. І на ньому будуть палати п'ять свічок. Тому що молодша сестра народилася п'ять років тому саме у цей день!

   Ну то й що? А Тоня народилася сім років тому. І ще на два місяці раніше! І їй — нічого?

    Ось і був у Тоні поганий настрій з вечора, а зранку — так просто жахливий. І на всіх вона дивилася сердито.

    Ось батько виходить із ванної — умитий, веселий, співає, посміхається.

    Тоні прикро: у батька гарний настрій, а у неї — поганий.

— Навіщо ти співаєш, татку? У тебе ж немає ніякого слуху! — спитала Тоня.

— Чого ти так вирішила? — спитав батько.

— А всі кажуть!

    У батька зіпсувався настрій. Він уже не співав і не всміхався. І навіть став якийсь невмитий.

    А Тоня відправилася на кухню. Там бабуся саме готувала начинку для пирога.

— Фу-у, із яблуками... — скривилася Тоня. — Ось якщо б з персиками...

    У бабусі просто руки опустилися. Вона думала, що всі люблять її пиріг із яблуками. І насправді він був просто чудовим! Але Тоні вдалося зіпсувати настрій і бабусі.

    Ну, матусі зіпсувати настрій найлегше. Треба тільки зробити нещасний вираз обличчя. Тоня потренувалася перед дзеркалом. Вийшло, як завжди, добре.

    Мати одразу стала хвилюватися, міряти Тоні температуру, питані, де болить. Обличчя у матусі стало теж нещасним. Тільки по-справжньому, а не спеціально.

    За святковим столом було невесело. Ліка крутила головою і не розуміла, чому всі такі сумні. Може, вона зробила щось не так?

    Добре, що прибігла у гості тітка Іра на прізвисько Ракета. Вона розхвалила бабусин пиріг. Два шматки з'їла, а один попросила загорнути із собою. Бабуся розквітла.

    Батька примусила голосно співати «Ой, як жаль, що день народження тільки раз на рік!». Сказала, що він співає навіть краще, ніж крокодил Гена. Батько засяяв, як сонечко.

    Подарувала Ліці маленький ляльковий театр і разом із матусею вигадала та розіграла смішну виставу.

    Усі розвеселилися, завели музику, стали співати та танцювати — хто як може.

     Тоня надулася, але на неї вже ніхто не звертав уваги. Не хочеш танцювати — не танцюй, не хочеш співати — не співай!

    Так що Тоні вдалося зіпсувати свято, але тільки собі.