На п'ятий день, як створив Господь пташок та риб, увечері зібралися вони довкола Нього І сказав Господь:

— Пташки мої! Зібрав я вас і хочу кожній дати подарунок. Вибирайте: хто силу, хто гарне пір'я, а хто співучий голос.

    Соколи, яструби, круки просили: «Сили, Госпо­ди…». І Господь клав руки на їхні крила, і вони ставали дужими. Підходили дрозди, солов'ї, чижі, голуби, горлиці й просили: «Голосу, Господи…». І торкався Господь Своєю рукою їхнього горла, і вони одразу починали співати. А далі прийшли щиглі, півники, качки, індики, пави і просили: «Дай нам гарне пір'ячко, Боже... ».

    У той час почалася бійка між совою і зозулею. Одна хотіла бути кращою від другої, і Господь пока­рав їх: «Ти, зозуле, не будеш мати свого гнізда, а ти, сово, будеш ховатися, щоб ніхто тебе не бачив... ».

    Аж ось уже всі розлетілись, коли до Господа ще підійшла маленька пташина: «І мені голос дай, Боже!»

— А ти чому раніше не прийшла? — запитав Гос­подь.

— Тут така суперечка зчинилася, то я вирішила зачекати.

    Господь поглянув на неї й усміхнувся:

— За те, що ти така скромна і терпляча, матимеш не тільки голос — зроблю тебе наймилішою пташкою для людей. Бу­деш кликати весну, кожен тебе благословлятиме.

    І став жайворонок наймилішою пташиною. Тільки-но він над ріллею заспіває, то селянин усміхнеться і гляне вгору:

— Співай, співай, пташино Божа!