Прикметник
Прикметники змінюються за відмінками. Прикметник завжди стоїть у тому відмінку, що й іменник, із яким він пов'язаний.
Таблиця відмінювання прикметників.
|
Відмінок |
Чоловічий рід |
Жіночий рід |
Середній рід |
|
Н. |
(який?) добрий |
(яка?) добра |
(яке?) добре |
|
Р. |
(якого?) доброго |
(якої?) доброї |
(якого?) доброго |
|
Д. |
(якому?) доброму |
(якій?) добрій |
(якому?) доброму |
|
Зн. |
як Н. або Р. |
(яку?) добру |
(яке?) добре |
|
Ор. |
(яким?) добрим |
(якою?) доброю |
(яким?) добрим |
|
М. |
(на якому?) |
(на якій?) |
(на якому?) |
|
|
на доброму |
на добрій |
на доброму |
|
|
на добрім |
|
на добрім |
Прикметники жіночого роду в давальному і місцевому відмінках однини мають закінчення –ій: хорошій, на малій.
Початкова форма прикметника — називний відмінок однини чоловічого роду: (який?) білий, домашній.
У суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк- завжди пишемо знак м'якшення: товариський, празький, донецький.
Перед цими суфіксами приголосні звуки можуть пом'якшуватись у вимові, але ь після них не пишемо: уманський.
Лише після звука [л'] перед суфіксом -ськ- ставимо знак м'якшення: подільський.
Зразок розбору прикметника
1. Аналізоване слово (грізним).
2. Питання, на яке відповідає слово (яким?).
3. Початкова форма (який? грізний).
4. Частина мови (прикметник).
5. Пов'язаний з іменником (тризубцем).
6. Рід (чоловічий).
7. Число (однина).
8. Відмінок (орудний).
Категорія: українська мова