Речення

Текст поділяють на речення, щоб відокремити одну думку від іншої.

Речення складаються зі слів, пов'язаних між собою за змістом і граматично (за допомогою закінчень або прийменників і закінчень).

Сестра, попросити, я, заварити, зелений, чай, із, квіти, жасмин.

Якщо запис містить слова, між якими немає граматичного зв'язку, тоді його не можна вважати реченням, це набір слів.

Сестра попросила мене заварити зелений телефон із квітами жасмину.

Якщо слова пов'язані граматично, але не всі вони можуть поєднуватися за змістом, тоді його також не можна назвати реченням.

У кінці речення треба ставити розділовий знак: крапку, три крапки, знак оклику чи знак питання.

• Крапку ставлять у кінці розповідного або спонукального речення, якщо воно вимовлене без окличної інтонації.

• Три крапки (крапки) позначають перервану або незавершену думку.

• Знак питання використовують у питальних реченнях.

• Підвищену емоційність передають за допомогою знаку оклику.

Заголовок — це також речення.

Запам'ятайте: після заголовків та на вивісках крапку не ставимо.

Читаємо речення.

• Розповідне речення вимовляють рівною інтонацією, наголошуючи найважливіші слова (ключові слова). У кінці речення темп читання уповільнюють, указуючи цим на завершеність думки.

• Якщо розповідне речення окличне, то його промовляють більш емоційно (пристрасно, піднесено, урочисто, з притиском у голосі та ін.) і трохи голосніше. Щоб передати підвищену (порівняно зі звичайною) окличну інтонацію, використовують два й навіть три знаки оклику, як у поданих вище реченнях.

• У питальних реченнях інтонаційно треба виокремлювати те слово, яке вказує на предмет, явище, дію, час, місце, якими цікавляться.