Для уникнення збігу приголосних звуків, що є важким для вимови, та досягтнення милозвучності, в українській мові чергуємо [у] – [в].

Вживаємо голосний звук [у]

У середині речення.

• Між двома приголосними звуками —  звук [у]: ранок у Полтаві.

• Перед буквами в, ф і буквосполученнями з цими літерами — тільки звук [у]: їде у Львів, зайшли у фойє, грався у воді.

• Після приголосного (у тому числі в) перед голосним —  звук [в]: попав в око, біг в останній групі.

На початку речення.  

• На початку речення перед декількома приголосними вживаємо [у]. У Дніпрі піднявся  рівень води.  

• На початку речення перед одним приголосним звуком переважно вживаємо [у]. У річці тане лід. У фотографі іменини. Проте можна також вживати в (якщо це не суперечить іншим нормам). В річці тане лід.

Після паузи (на письмі позначаємо розділовим знаком)

• Після паузи (на письмі по­значаємо розділовим зна­ком) перед приголосним вживаємо звук [у]. Бачу, у чому річ.

Вживаємо приголосний звук [в]

У середині речення.

• Між двома голосними звуками вживаємо [в]: їхали в Ужгород.

• Після голосного перед приголосним (крім в, ф і буквосполученнями з цими літерами) — звук [в]: були в Києві. 

   ^{Проте після голосного звуку перед в уживаємо префікс в-: діти ввійшли, ми вважаємо.}

• Після приголосного (у тому числі в) перед голосним —  звук [в]: попав в око, біг в останній групі.

На початку речення.

• На початку речення перед голосним вживаємо [в]. В Анапі було тепло.