Сезоном тиші називають період з кінця квітня до початку липня, коли дикі тварини висиджують потомство — пташенят, звіренят, плазунят... Але називають не тому, що тоді тиша стоїть у лісі, в полі, в долині ріки. А тому, що тиші в цей період треба дотримуватись: якнайменше тварин турбувати, не заважати їм піклуватись про свою малечу.

   Присутність людей у місцях, де живуть дикі тварини, створює так званий «фактор турбування», який викликає у тварин стан постійної напруженості, порушує добовий ритм їх життєдіяльності.

   Птахи, якщо їх наполохати, змушені злітати з гнізда.

   Деякі птахи мають врівноважений тип нервової системи, вони обережні і швидко звикають до нової ситуації. Сіра ворона, наприклад, не відлітає далеко від пташенят, навіть якщо їх разом з гніздом переносять з верхніх гілок дерева на нижні. Вона повертається до гнізда, тільки-но від нього відійдуть.

   Та якщо кілька разів потурбувати дику гуску — вона покидає гніздо назавжди. Годинами не повертаються до гнізда зігнані з нього журавлі, глухарі, качки. Яєчка за цей час можуть охолонути — і з них не вилупляться пташенята.

   Але ось пташенята вивелись. Батьки повинні безперервно їх годувати (кожні 15—17 хвилин світлого періоду доби), захищати від негоди, зігрівати. Зрозуміло, що може трапитися, якщо їм заважати. Пташенята, яких мати водить виводком (глухар, тетерев, куріпка та ін.), по сигналу тривоги розбігаються і затаюються, але частина відбігає задалеко, не чує потім материного голосу, гине від холоду, стає здобиччю хижаків.

   Навіть проста допитливість, особливо властива підліткам, може призвести до трагічних наслідків. Здається, що там особливого: розсунув гілки або траву, помилувався голубенькими яєчками чи жовторотими пташенятами, та й пішов собі далі. Однак гніздо вже розмаскова-не, шлях до нього відкритий і вороні, й куниці, й тхору, і будь-якому іншому лісовому розбишаці.

   Дорослих птахів не можна турбувати, коли вони линяють. У лебедів, гусей, качок, журавлів одночасно випадають всі пера крил, птахи втрачають здатність літати (лебідь — на півтора місяця), переховуються в найглухіших місцях.

   На узліссях, на лісових галявинах часто можна бачити пташенят, які ще не вміють літати. Людям здається, що малюки випали з гнізда і можуть загинути. Пташенят ловлять, несуть додому... Цього робити не слід. Пташенята непосидючі, вони не випали, а покинули гніздо.

   Батьки чують їх писк і носять їм їжу доти, доки ті не зможуть жити самостійно.

    Не слід пестити й торкатися молодих звірят, бо чужий запах може відвернути від них матір. Ведмедиці ж, лосихи та деякі інші звірі, якщо вони з малятами, можуть на людину напасти, і неважко уявити, чим це може закінчитися.