Рано-вранці на квітці троянди прокинулась Краплина роси.

    «Як я тут опинилась? — думає Краплина. — Увечері я була високо в небі».

    І захотілось їй знову в небо. Пригріло Сонечко. Випарувалась Краплина, піднялась високо-високо у блакитне небо, до самого Сонечка.

    А там тисячі інших краплинок. Зібрались усі в чорну хмару і за­тулили Сонечко.

— Чого це ви заховали мене від людей? — роз­гнівалось Сонечко.

    І послало на хмару вогненну стрілу.

    Вдарила вогненна стріла, загримів грім. Зляка­лася чорна хмара й розсипалась. Пішов дощ. Упала Краплина на землю.

— Дякую тобі, Краплино, — промовила Земля. — Я так скучила за тобою…