Діду, дідусю, розкажіть про козаків, про невольників, про гайдамаків¹, — просив хлопчина.

    Дідусь усміхнувся. Руку поклав на ясну голівку вну­ка й став розказувати. А Тарас слухав, слухав. Очей із діда не зводив, кожне слово пильно ловив. Дарма, що чув це вже в десятий раз. Запалювалися вогником його очі й сяяло радощами личко, як дідусь розказу­вав про славні походи козаків, про їхні бої з бусурма­нами. Серце жаль стискав, як дід оповідав про невольників, що каралися в турецьких кайданах. Гордощі розпирали груди, як слухав про великі перемоги ко­заків над ворогами… Легше ставало на серці, як із уст діда пливло оповідання про страшну, але справедливу помсту гайдамаків, про Гонту² й Залізняка³.

    Дідусь скінчив, сусіди давно розійшлися додому, в саду розгулялося тьохкання соловейка, а Тарас сидів, мов заворожений. Тихо схлипував…   Кістлява дідусева рука гладила його волосся.

— Дідусю,— спитав Тарас,— звідкіля про те все знаєте? Були ви там і бачили все?

     Дідусь усміхнувся:

— У гайдамаках був і ходив із Гонтою й Залізняком гуляти. А про козаків чув від старих людей, від коб­зарів сліпих. Усе збереглося в голові столітній. А що бачив і чув, те й другим розказую.

      І дідусь пошкандибав у хату, бо вже вечеряти кли­кали.

^{1. Гайдамаки — учасники народно-визвольної боротьби в Україні у XVIII ст.}

^{2. Гонта Іван — керівник українського гайдамацького руху.}

^{3. Залізняк Максим — керівник гайдамацького повстання, козацький отаман.}