Біля села — поле. Широке-широке, оком не окинеш.

     Дивилися дітлахи вранці, як люди орють його.

     Дивились опівдні — як засівають добірним зерном.

     А ввечері, коли з поля додому йшли натомлені люди, спи­тали в них:

— Навіщо від зорі до зорі працювати? Адже на землі й тра­вичка зелена й квіти гарні самі ростуть.

     Люди всміхнулись і так відповіли дітям:

— Тому ми весь день у полі робили, бо одну мудрість зна­ємо: Не земля родить хліб, а руки.