Спекотно. На небі ні хмаринки. Погода ясна. тиха. Жодна гілочка не шелесне в лісі. Дерева ніби дрімають, розімлівши від засухи. І раптом звідкілясь чується одноманітне дзижчання. Поблискуючи крилами, летить оса. За нею ще одна. Назустріч їй — третя...

    Оси літають туди-сюди. Їм зараз не до відпочинку, прийшла пора будувати гніздо. Воно розташується біля самісінького стовбура дерева. Розкарлючений корч буде йому опорою. Залишається потурбуватися про будівельний матеріал. Крилаті «будівельники» приносять крихітні часточки листя, гілочок...

     Звичайно, такий матеріал не можна відразу використати для побудови. Спочатку його слід обробити, як годиться. Бо маленькі частинки рослин роздмухає навіть легенький літній вітерець.

     Оси починають обробляти матеріал ще дорогою до гнізда. Вони його старанно пережовують. Дрібненькі частинки рослин рясно змочуються клейкою слиною. Кожна оса приносить одну волокнисту «цеглинку». До неї приклеюється наступна. Сотні тисяч таких клубочків потрібні для побудови гнізда. Але будівничих це не бентежить. Вони старанно працюють. Дім виходить на славу. І тепло в ньому, й сухо. Ніяка злива в такому помешканні не страшна. Жодної краплини вологи не пропустять стіни паперового гнізда.

     Паперового?

     Так, так, саме так можна назвати матеріал, яким користуються крилаті «будівничі».

      Хто знає, можливо, оси й підказали невідомому винахіднику паперу секрет його отримання? В усякому разі, папір за своїм складом дуже схожий на стінки осиного гнізда.

     Основа паперу — рослинні волокна. І оса користується ними. Насамперед вона їх пережовує. А на фабриках ці волокна виварюють. Потім починається хімічна обробка деревної маси. А тут не обійтися без їдкого натрію, каустичної соди. Вона склеює деревні частинки, миє, чистить.

     З одного боку машини вводять підготовану деревну масу, а з іншого — ллється безкінечний водоспад паперу. Інколи обгорткового, інколи газетного, інколи для писання, того, що йде на шкільні зошити.