День 1. Будемо знайомі: Наталка

   Як, ви не знайомі з Наталкою? Адже це маленька й розумна черепашка, яка живе в нірці під кушем, на самісінькому березі річки. Якої? Та тієї самої, біля якої живете ви, мої любі читачі.

    Наталка — добра черепашка, у неї багато друзів і знайомих. А ще вона любить мандрувати, слухати казки і малювати. І до того ж про неї відомо стільки кумедних (а може, повчальних?) історій! Хочете послухати?

День 2. Як Наталка стоніжку танцювати навчала

     Наталка сиділа на березі й грала на дудочці. Та так ніжно й гарно, що стоніжка Ніна, яка бігла повз неї, поспішаючи у своїх справах, зупинилась і заслухалась.

— Давай потанцюємо, — запропонувала їй черепашка.

— Я не вмію, — сумно зітхнула Ніна. — Коли я подумаю: «Спочатку підніму п'яту і двадцять восьму, а потім сьому і тридцять першу ніжки», вони не піднімаються.

— А ти не думай, — порадила Наталка. — Нехай вони самі розберуться, яка буде танцювати спочатку, а яка — потім.

— Ой, і справді виходить, — зраділа Ніна.

    І танцювала довго-довго. Поки не втомилась.

День 3. Як Наталка на риболовлю ходила

    Черепаха Наталка сиділа на березі з вудкою в лапах.

— Цікаво, яка риба упіймається на цього товстого черв'яка? — розмірковувала вона, облизуючись.

    Але... раптом із води виповз черв'як і почав швиденько підніматися по вудці вгору.

— Ти куди?! — обурилась Наталка.

— Я вирішив, що вода — штука шкідлива. Для мого здоров'я, звичайно, — твердо відповів їй черв'як. — Не хочу більше риболовлею займатися.

    І поповз до нірки. А Наталці довелося на базар іти. По рибу.

День 4. Як Наталка обід готувала

— Що б його на обід приготува­ти? — запитала себе черепаха Натал­ка. — Ну, салат із капусти, звичайна річ. А ще що?

    Вона зазирнула до холодильника. На тарілці лежав гарненький Равлик.

— Ото пощастило! — зраділа Наталка. — Я зварю равликовий суп.

    Вона взяла Равлика і хотіла кину­ти його в окріп.

— Ой, я нещасний!... Заплакав Равлик.

    Наталка пожаліла бідолашного Равлика і відпустила додому. А замість обіду поласувала морозивом.

День 5. Як Наталка двох жуків помирила

    На галявині билися двоє жуків-оленів. Довкола зібралися маленькі павучки, черв'ячки й комашки. Вони з цікавістю спостерігали за бійкою.

    У цей час повз них йшла черепаха Наталка.

— Зупиніться, — попросила вона жуків, — ви подаєте малятам поганий приклад.

    Але розбишаки не звернули ніякої уваги на її слова. Наталка зітхнула.

— Я згадала, що давно мрію з'їсти забіяку-жука. Хто переможе — того і з'їм.

Жуки затремтіли від жаху і помирились.

— Вдалося, — усміхнулася Наталка. — Краще поганий мир, ніж добра сварка.

І пішла собі далі.

День 6. Як тритон Тришка мутанта впіймав

— Наталко, йди-но сюди! Швидше! — кричав Тришка, тримаючи лапками величезне рожеве створіння.

— Буду за мить! — відгукнулася Наталка, хутенько працюючи ніжками.

— Поглянь, кого я упіймав, — гордовито оголосив тритон. — Мутан­та*, мабуть...

Наталка обнюхала чудовисько і чхнула.

— Гумою пахне. А вчора тут діти грались. Найімовірніше — це звичай­на іграшка, — повідомила вона.

— І як же я того не зрозумів, — засмутився Тришка. — Все нежить цей клятий... І пішов лікуватися. Носа закапувати.

* Мутант — різновид організму, що виник унаслідок змін.

День 7. Як Наталка до школи збиралася

— Маю гарний наплічничок для зошитів і книжечок, — виспівувала черепаха Наталка, милуючись своїм новеньким яскравим наплічником.

    У двері хтось постукав.

— Хто там? — запитала Наталка.

— Листоноша. Вам пакунок. Від бабусі.

    Наталка відчинила двері, взяла пакунок, розгорнула його і... Ні, ви ніколи не здогадаєтесь!   Це був точнісінько такий самий гарненький наплічник!!!

    За п'ять хвилин Наталка отримала ще два пакунки, а потім ще вісім. (І всі — від люблячих родичів, точнісінько з такими ж наплічниками).

— Що мені робити з ними?.. — схлипувала Наталка.

    А потім вигадала. Вона подарувала їх своїм одноклас­никам. Відтепер увесь клас дружно співає: «Маю гарний наплічничок...».