Степан у полі пас отару. Нудьга, нема чого робити, то й вигадав дурити людей і за­кричав: «Рятуйте, вовк!». Люди збіглись, а Степан сміється, бо вовка й близько не було.

    Потім угледів той Степан, що справді вовк підкрався до отари, і став гукати:  «Вовк, вовк, рятуйте, люди!».

    А люди кажуть: «Бреше».

Тим часом вовк схопив щонайкращу ягничку і без поміхи потяг у ліс.

Отак усе бува на сві­ті: хто раз збреше , тому вже віри не дають.