Якось їжачок вирішив зробити Осені подарунок. Він дуже хотів віддячити їй за блискучі каштани, золоте листя і смачні грибочки.

— А що коли я влаштую для неї справжній концерт?! — подумав їжачок.

   Пихкаючи, він забрався на пеньок і, мов І диригент, змахнув гілочками.

— Стук-стук, — застукотіли каштани, уявивши, що грають на барабанах.

— Ш-ш-ш-ш! — зашелестіло пожовкле лис­тячко.

— Д-у-у-у-у-у! — заспівав вітер, щосили дмухаючи у свою дудку.

І — Скрип-скрип, — заграли дерева, повільно погойдуючись під пісню вітру-дударика. І — Тррр-тррр, — і собі підхопили мелодію кленові літачки, весело спускаючись на землю.

    Аж раптом…

— Кап-кап-кап, — зашуміли дощові кра­пельки.

їжачок спочатку засмутився — дощик за­шкодив такому чудовому концерту! А потім здогадався:

— Це ж мені Осінь так аплодує!

    І задоволений їжачок швидко задріботів маленькими ніжками до своєї домівки.