Прийшла Лисиця на базар, принесла повну торбу якогось краму¹, прикритого білим рушничком.

    Діло було зимою. Стала Лисиця в ряд, підняла пухнастий комір, поставила кошик на стіл, відкрила, й побачили люди: у кошику хитринки.

    Ішла повз базар Наталочка. Побачила — Лисиця хитринки продає. Підійшла і вибрала собі таку хитринку: маленька дерев’яна дівчинка приклала руку до голови, скривилася й жалібно пищить: «Ой, голова болить».

    Купила Наталя хитринку, принесла додому.

    Треба готувати уроки, але ж не хочеться.

— У мене голова болить, – скаржиться Наталя мамі, — не буду уроків вчити.

— Добре, полеж, Наталочко.

    Лягла дівчинка в ліжко й одразу ж забула про головний біль, каже мамі:

— Мамо, я піду покатаюсь на ковзанах.

— Але ж у тебе голова болить, — здивувалась мама.

    Наталочка почервоніла від сорому.

    «Віднесу на базар хитринку, віддам Лисиці, не треба мені її хитрощі»,— подумала вона.

    Пішла на базар. Засунула руку у кишеню, а маленької дерев’яної дівчинки нема.

    «Де ж вона поділася?» — дивується Наталя.

    Так і не зрозуміла дівчинка, куди поділася хитринка. Розповіла про все мамі.

    Мама й каже:

— Злякалася тебе хитринка. Хитрощі не люблять совісті.

— А де ж моя совість? У чому вона?

— У тому, що тобі стало соромно.

1. Крам — товар, який продають.