Принесла кицька мишеня і каже кошеняті:

— Ось тобі, грайся, учись миші ловити.

    І пішла. Кошеня торкнуло лапкою мишку раз, удруге. Лежить мишка і не поворухнеться. Схопило злегка зубами, а мишка:

— Ой, ой! Мені ж боляче!

    Кошеня розціпило зуби, а лапою мишку тримає.

— Відпусти мене, — просить мишка.

— Не можу, — каже коше­ня, — мене мама буде сварити.

— Моя теж сваритиме, якщо я не прийду.

— То твоя мама, а то моя!

    Вона буває дуже зла, як розгні­вається, — каже кошеня. — А що ти зі мною зробиш? — Повчусь, як миші ловити, а тоді мама прийде, скаже, що робити.

— Хіба так учаться? — пропищала мишка.

—А як? — дивується кошеня.

— А так: я буду тікати, а ти наздоганяй — як у квача грають.

— Це цікаво, — погодилося кошеня.

— І дуже весело, — пропищала мишка. — Я як долічу до трьох, ти зразу ж  мене відпускай.

    І тільки кошеня відняло лапу, мишка шусть — і нема. Як вітром здуло.

    Ох, і лаяла кицька кошеня, щоб пам'ятало науку.