У дрімучому лісі та в глибокому яру ще лежить холодний сніг. Спить підсніжник під торішнім листком. Синіє лід на ставку.

      Тільки на схилах горбків розтанув сніг, побігли струмочки. У синьому небі заграло ясне сонечко.

    Вийшла з хати маленька дівчинка Маринка і побачила сіру пташечку в небі. Пташечка співала, ніби срібний дзвіночок на крилах піднімала, а він тремтів, тремтів.

— Мамо, що це за пташечка спі­ває? —запитала І/Іаринка.

— Жайворонок, — відповіла мама.

— Чому ж він так рано прилетів? Чому так радісно співає? Ще ж сніг лежить...

— Жайворонок сонечку допомагає, — відповіла мама.

— Як же він допомагає? —здивувалась дівчинка.

— Коли жайворонок летить в синє небо, воно стає теп­лішим.