Залишивши гніздечко, покотилось яєчко... Та котилось воно недалечко.

   Квочка з курчатами на подвір’ї гуляла, діток своїх забавляла.

— Мамо, он яєчко по стежинці котиться, — сказало найменше курчатко. — Ану ж, яке воно на колір?

— Біле, як сніг, — сказала квочка.

— А сніг який? — спитав півник, бо курчаток взимку ще не було, і снігу вони не бачили.

— Такий білий, як оте яєчко, що котиться, — відповіла квочка. — Однак скоро Великдень.        То давайте пофарбуємо яєчко, щоб воно було барвисте, як весна.

    Закотили курчатка яєчко до своєї хати й ну його фарбувати. Припустив теплий дощик, потім стала веселочка в небі.

     Курчатка у веселочки фарб позичали, на білому яєчку весну малювали. Малювали лапками та писали пір’ячком — і покотилася писанка зеленим подвір’ячком.

     Курчатка її доганяли, на крилечках піднімали й дівчинці Наталочці, яка їх зеренцями годувала, водицею напувала, на свято Великдень подарували.

     І зацвіли вишні, черешні. Став гарний, як писанка, садочок увесь.

     І проказала Наталочка:

—  Христос Воскрес!