Юрчик каже Катрусі:

— Хоч ти йди в ліс по дрова, а я вдома сидітиму. Хоч я вдома сиді­тиму, а ти йди по дрова!

— Подумаєш! — відповіла Ка­труся. — Я ще кращу обдурилочку знаю. Не віриш? То слухай. Спер­шу ти мене підвези, а як стомишся, я на тобі покатаюся.

— Ач яка! — образився Юр­чик. — Я так не хочу!

— Хочеш чи не хочеш, а бери

мотузку та и подамося в ліс.

А Юрчикові не хочеться. Він і каже:

— Як одгадаєш загадку, то піду. А не одгадаєш — сама йди.

— Яка ж у тебе загадка?

— А ось яка: плету хлівець на четверо овець. А п'ятий окремо. От і не вгадаєш!

— Хоч і не відгадаю, — відповіла Катруся, — так і ти ж не відгадаєш. Ану, що воно буде? Біжу, біжу — не вибі­жу, течу, течу — не витечу?

Довго думали. І ні Юрчик, ні Катруся не відгадали. Це тому, що не глянули на назву оповіданнячка. А коли б глянули, то одгадали б відразу!