Було то давно. Обгризав вовк кістки, і одна застрягла у нього в горлі. Вовк страшенно мучився, страдав і напевно вмер би, якби йому на поміч не прийшов бузьок.

— У тебе така довга шия і такий довгий ніс,— прохрипів, вовк, побачивши бузька.— Лиш ти один можеш дістати кістку з мого горла і врятувати мене від погибелі. А потім я віддячу тобі, дам велику нагороду.

  Стало бузькові жаль вовка, засунув він свій довгий дзьобок йому в горло і витягнув кістку.

— Яку ж ти тепер винагороду даш мені за мою послугу? — запитав бузьок.

  А вовк відповів.

— Я дозволив тобі влізти в мою пащеку — це перше. А друге — я дозволив тобі вибратися звідти. Яка ж може бути краща нагорода?