Дніпро і Десна — це брат і сестра. Вони були колись людьми. Як виросли, батько й мати поблагословили їх у дорогу. Домовилися брат із сестрою вранці вийти і по­лягали спати. От проспала Десна ранок, а Дніпро встав на зорі, порозвертав гори, порозчищав гирла і пішов сте­пами. Десна прокинулась, а брата немає. Вона пустила вперед ворона, а сама побігла слідом.

    Летить ворон, як бачить, що наздоганяє хлопця, то крякне, Що поверне Десна до Дніпра, то він убік тікає. Багато разів наздоганяла сестра брата і щоразу він тікав убік (тому річка така кручена). А на ворона напав рябець і давай битися. Довго билися чи ні, але Дніпро добіг до моря, Десна як почула про це од ворона, прихилилась до брата і злилась із його потоками. Тепер вона тече лівою стороною, а Дніпро — правою.

     Де є острови і скелі серед річки — там брат із сестрою розминалися. Коли ясний день, то видно, що в Дніпрі вода синя, а в Десні — жовтувата. Десна плине тихо, а Дніпро — прудко. Про них є пісня:

Десна Дніпру — рідна сестра,

Десна Дніпро спережила,

Дніпра-брата не спинила.

Ще й ворона посипала,

а в Києві в Дніпро впала.

Жаліється лиман морю,

що Дніпро взяв свою волю.

Свої гирла прочищає,

лиман, море засипає.