Було це дуже давно, у часи, про які вже втратилася згад­ка. Коло виходу з-поміж гір на широку рівнину Дунайської долини швидкоплинної річки Латориці, оселився зі своїм військом чужоземний князь. Він підкорив усіх жителів цієї місцевості і наказав їм будувати для нього замок-фортецю, бо йому ніде було жити.

     А князь цей був жорстокий. Він задумав збудувати замок, який стояв би на єдиній горі серед рівнини. І щоб він був з усіх боків неприступним. А такої гори поблизу не було. І ось він наказав своїм підвладним насипати на рівнині гору.

     Тисячі возів, запряжені шістьма волами кожен, тисячу днів возили землю і насипали гору, аж поки вона не досягла потрібної князеві височини. А потім збудували на ній за­мок — міцну, неприступну фортецю.

     Але це все коштувало людям багато сліз, кривавого поту, тяжких страждань і мук. Через це і назвали люди це місто Мукачевом.