Жили колись в одному селі брат і сестра. Батьки їхні повмирали, а вони самі собі хазяйнували і нікому нічого поганого не робили.

   Одного разу, коли брат орав у полі, на село напали тата­ри. Людей пограбували, сестру разом з багатьма іншими забрали в полон. Приїхав брат додому і не застав сестри. Тоді кинувся доганяти, щоб відбити сестру. А татари са­ме посідали в лісі полуднувати. Далеко спереду постави­ли варту. От той парубок і потрапив їм до рук. Привели вони його до головного, а той хотів його зразу вбити, але вирішив посміятися з бідного парубка. Каже йому, що ко­ли він переможе їхнього силача, то віддадуть сестру і пу­стять їх живими додому. А якщо ні, то вб'ють обох.

     І вирішив хлопець битися. «Все одно помирати», — думав він. От почався бій. Зразу татарин ніби перемагав. Але брат і сестра так стояли одне за одним, що не можна було парубкові не перемогти. І таки вбив він татарина. Го­ловний пустив брата і сестру, як і обіцяв.

     А на тому місці, де був убитий татарин, виросло зілля, яке в нас називають татарським.