Коли Бог створив світ, прийшли Сонце, Вітер, Мороз та Сніг до Бога просити роботи.

— Що ми, Боже, маємо робити на землі? Коли кому владу брати до своїх рук?

     Розподілив Бог справи для всіх протягом року.

— Ти, Сонце, грій, коли люди поле засіють, щоб усе росло. Ти, Вітре, маєш дути, коли людям спека набридне. Тобі, Морозе, всю зиму віддаю. Сніг хай береже землю від холоду.

Отож, поки Дощ приплентався, Бог уже всю роботу роздав. Аж ось і Дощ приходить, геть засапався, і гукає здалеку до Бога:

— Боже, а коли ж мені йти до людей?

Подумав Бог, подумав, бо всю роботу вже роздав.

— А йди, — каже, — коли просять.

— А-а-а, коли косять, — не дочув на ходу Дощ. — Що ж, буду йти, як косять.

    Та так і йде.