Сів якось яструб на березі річки і задрімав на теплому від сонця камені. Підбігла до ястру­ба хитра лисиця і вхопила його своїми гострими зубами.

— Ой, не їж мене! — заблагав її яструб. — Відпусти мене на волю, а я за те знесу тобі яйце завбільшки з твою голову.

    «Ох і пощастило ж мені! — подумала лиси­ця. — Такого птаха впіймала! Справжнісінький скарб!»

   Розтулила вона зуби і випустила яструба. А той сів на гілці дерева і почав дражнити дурну лисицю.

— Не знесу я тобі яйця завбільшки з твою го­лову, — сказав він. — Не знесу через те, що не можу. Зате дам тобі три поради. Ось вони. Перша порада: ніколи не вір абикому. Друга порада: не засмучуйся через дрібниці. I третя порада... — Тут яструб подивився на голодну лисицю й помов­чав. — Третя порада така: що впіймала, те тримай міцно.