Сів якось яструб на березі річки і задрімав на теп­лому від сонця камені. Підбігла до яструба хитра лисиця і вхопила його своїми гострими зубами.

— Ой, не їж мене! — заблагав її яструб. — Відпус­ти мене на волю, а я за те знесу тобі яйце завбільшки із твою голову.

    «Ох і пощастило ж мені! — подумала лисиця. — Такого птаха впіймати! Справжнісінький скарб!»

    Розтулила вона зуби і випустила яструба. А яструб сів на гілці дерева і почав дражнити дурну лисицю:

— Не знесу я тобі яйця завбільшки із твою голо­ву, — сказав він. — Не знесу через те, що не можу. Зате дам тобі три поради. Ось вони. Перша порада: ніколи не вір абикому. Друга порада: не засмучуйся через дрібниці. I третя порада… — Тут яструб поди­вився на голодну лисицю і помовчав. — Третя порада така: що впіймала, те тримай міцно.