Весною Муха-ледащиця

майнула у садок

на ряст, на квітки подивиться,

почуть Зозулин голосок.

От примостилась на красолі¹

та й думає про те,

що як то гарно жить на волі,

коли усе цвіте.

Сидить, спесиво² поглядає,

що робиться в садку;

вітрець тихесенько гойдає,

мов панночку яку...

Побачила Бджолу близенько:

— Добридень! — каже їй. —

Оддиш³ хоч трохи, моя ненько.

Сідай отут мерщій.

— Та ніколи мені сидіти, —

Одвітує⁴ Бджола, —

вже час до пасіки летіти:

далеко від села.

— Яка погана, — Муха каже, —

на світі доленька твоя:

раненько встане, пізно ляже...

Мені б отак — змарніла⁵ б я...

За тиждень би головоньку схилила.

Моє життя, голубко мила, —

Талан⁶ як слід:

Чи де бенкет, чи де обід

Або весіллячко, родини, —

Такої гарної години

Ніколи не втеряю⁷ я:

І їм, і ласую доволі, —

Не те що клопоти у полі

І праця бідная твоя! –

На річ таку Бджола сказала:

— Нехай воно і так;

Та тільки он що я чувала⁸,

Що Муху зневажає всяк,

Що де ти не поткнешся

Або до страви доторкнешся, —

Тебе ганяють скрізь:

Непрохана не лізь.

— Стару новинку, — каже Муха, —

Десь довелось тобі почуть!..

Запевне, дурень дурня слуха...

Велике діло — проженуть!

Не можна в двері — я в кватирку

Або пролізу в іншу дірку –

І зась усім!

Нехай ся байка мухам буде,

Щоб не сказали часом люде,

Що надокучив⁹ їм.

^{1. Красоля — Однорічна декоративна рослина з розгалуженим стеблом і великими запашними квітками яскравого (переважно жовтогарячого) кольору.}

^{2. Спесиво — пихато, зверхньо.}

^{3. Оддиш — тут відпочинь.}

^{4. Одвідує — тут відповідає.}

^{5. Змарніти — тут виснажитися, схуднути.}

^{6. Талан — доля, життєвий шлях.}

^{7. Втеряти — тут втратити.}

^{8. Чувати — чути.}

^{9. Надокучати — ставати нестерпним, неприємним від одноманітності.}