ВЕДМЕЖА КОЛИСАНКА

Підбиває мама листяну перину: —

Укладайся спати, мій маленький сину.

Зажурила осінь золоту діброву.

Вітер нам співає пісню колискову.

Вже поснули бджоли, мушки і жуки.

Сплять сусіди наші — сірі їжаки.

Запашні, малинові хай насняться сни.

Спімо, мій кошлатику, міцно до весни.

ДОБРОМУ МИКОЛАЮ

На віконце хукаю,

Шибку протираю:

Чи до мене прийдеш ти,

Добрий Миколаю?

На землі великій

Діточок багато —

Чи знайдеш ти стежечку

До моєї хати?

Я не найслухняніший

І не завжди чемний —

Може, сподіваюся

На прихід даремно...

А проте чекатиму,

Хоч і сон змагає.

Вірю, що знайдеш мене,

Добрий Миколаю.