Великою богинею слов'ян, яку дуже по­важали й любили в народі, була богиня весни Лада. 

    Люди уявляли її молодою дівчиною або дівою з ди­тятком. Часто її зображали з колосом і квітами або з виноградом чи яблуком.

     Свято Лади наставало тоді, коли починав танути сніг.

    Східні слов'яни кажуть, що богиня Лада тримає на руках дитину й пучечок червоної калини, а не галузки винограду, як вважають інші слов'янські народи.

Багата народна фантазія змалювала Ладу неаби­якою красунею. Її прихід — це завжди свято й радість. Люди так люблять сонце й тепло, що особливо не­терпляче очікують приходу богині весни Лади. Вона пробудить природу — земля стрепенеться від сну, за­зеленіють поля, сади, і життя забуяє з новою силою.

     Богиня весни в народних переказах — це ще й вті­лення Любові. Тож невипадково своїх коханих наші предки називали ладами.