Я ВСЕ ЛЮБЛЮ…

Я все люблю в своїм краю:

криницю, звідки воду п'ю,

та повні гомону ліси,

та дзвони срібної роси.

Я все люблю в своїм краю:

ось під веселкою стою,

ось дощ веселий напоїв

тужавий колос рідних нив.

Я все люблю в своїм краю:

найбільше — матінку свою,

ласкаву, радісну, єдину...

Люблю, як сонце, Батьківщину.

НА МОРІ, НА ВОЗІ

Водою та бродом,

та все перевозом —

я їхав по морю

драбинчастим возом.

Вперед подивився,

назад оглянувся,

а вже — серед моря,

коли — і незчувся.

Сухий весь по вуха,

а риба — в кишені,

а віз — під водою,

а раки — у жмені.

УЧИСЯ, ДРУГОКЛАСНИКУ

Учися, другокласнику!

Відкрий науки світ.

Хай буде мрійним, радісним

в науку твій політ.

Сміливим будь відмінником,

та честю дорожи.

Шануй батьків та вчителя

і з книгою дружи.

Будь добрим, праці відданим

та старших поважай.

Навчися мови рідної,

люби свій рідний край!

БІЛІ ЧЕРЕВИЧКИ У ЗИМИ

Укрив дерева білими крильми

морозець колючий, мов шипшина.

Білі черевички у зими,

біла-біла в неї кожушина.

Білі сани, білогриві коні,

білі рукавички пухові.

Білі щоки, а вуста червоні,

мов розквітлі маки польові.

РОМАШКОВЕ СОНЦЕ

Біла ромашко, як ти цвітеш!

Крапельку сонця в собі несеш.

З травня до осені всюди білієш,

краплею сонця ти землю грієш.

З медом від тебе летить бджола.

Дівчинка в коси тебе заплела.

А ти — на луках, а ти — на полях —

цвітеш на городах у наших краях.

Дарунок неба, дарунок землі —

цвітеш у людей на святковім столі.

Цвітуть і не гаснуть ромашкові квіти,

бо сонце люблять дорослі і діти.

ДЖЕРЕЛО

За пагорком в долині,

Як вийти за село,

В живій криниці б'ється

Прозоре джерело.

І хлібороби в спеку

До нього часто йдуть.

А джерело радіє,

Що з нього воду п'ють.     

ВЕСЕЛКА НА ДОЛОНІ

Веселка на небі, як на долоні,

а ген під нею пасуться коні

на синім лузі, в співучім гаї,

де ходять хмари у небокраї.

Цвіте веселка, мов світ, барвиста,

і кожна барва, мов промінь, чиста.

Вишнева, синя чи малинова,

і що не колір — то цвіт, обнова.

ДОЩ ІЗ КРАПЛІ ПОЧИНАЄТЬСЯ

Все — із доброго чи злого —

починається з малого.

Листя виросте з листочка,

з нитки витчеться сорочка.

З насіння чи бруньки — гілка,

з гілки — дудочка-сопілка.

Хліб — з маленької зернини,

дощ — із чистої краплини.

Навіть річечка-ріка

починається з струмка.

День турботою почнеться,

все довкола усміхнеться.

Проганяй мерщій дрімоту —

і рукам давай роботу.

І роби невтомно, вміло,

 хоч мале, та добре діло.