ПАНДОРА давньогрецький міф за переказами Миколи Куна та Катерини Гловацької

    Коли Прометей викрав для смерт­них божественний вогонь, навчив їх мистецтв і ремесел і дав їм знання, щасливішим стало життя на землі. Зевс, розгніваний вчинком гордо­го Прометея, жорстоко покарав не тільки його. Він надумав покарати і смертних, та так, щоб навіть їхні далекі-далекі нащадки відчували ту кару.

    Зевс-громовержець покликав сво­го сина Гефеста, неперевершеного митця та вигадника. Тоді звелів йому змішати глину з водою, усередину сховати приємний, ласкавий голос і зліпити юну дівчину, схожу на без­смертну богиню.

     Гефест усе так і зробив. А далі, за Зевсовим велінням, буйні вітри вдихнули в ту постать життя і кожний із богів ущедрив її своїми дарами. Дочка Зевса, Афіна Паллада, виткала для неї прекрасне вбрання, навчила вишивати і прясти. Золотосяйна Афродіта дала їй чарівну красу. А хитрий Гермес подарував лукавий1 розум, непереборну цікавість і спритність. Дівчину назвали Пандорою, а це ім'я означало «Та, що всім обдарована».

     Юні харити2 і музи3 вбрали Пандору в сяючий, як сон­це, одяг, на довгі кучері поклали вінець, схожий на золоте мереживо, ніжну шию прикрасили намистом із самоцвітів і заквітчали красуню трояндами. Потім Гермес, як звелів йому всевладний батько, відвів Пандору на землю і залишив її біля порога дому Епіметея, рідного брата Прометея.

     Мудрий Прометей багато разів застерігав свого рід­ного брата, щоб той нізащо не брав ніяких дарунків від громовержця Зевса. Він боявся, що ці дарунки принесуть із собою горе людям.

    Та Епіметей був надто довірливий і повільний у думках, навіть ім'я його означало: «Той, хто думає потім». Тож, по­бачивши біля свого порога прекрасну дівчину, що сяяла вродою і щастям, Епіметей забув усі застережливі слова сво­го мудрого брата, забув про все на світі.

    Як Зевс того й прагнув, Пандора стала дружиною Епіметея і праматір'ю всіх смертних жінок. І саме вона стала причи­ною великих нещасть на землі.

    До того часу люди жили, не знаючи горя, заздрощів, зло­чинів, тяжких хвороб і турбот. Усе це Прометей сховав від смертних на Олімпі в чималій амфорі4, щільно її закривши. Зевс подарував ту амфору Пандорі в посаг5, тільки — під­ступний! — звелів її не відкривати.

    Послухалася Пандора, але з кожним днем їй дедалі дужче кортіло зазирнути всередину. Нарешті красуня не витримала, відкрила амфору, і в ту саму мить звідти вилетіли на волю горе, турботи, злигодні, страждання, тяжкі хвороби.

    Відтоді вони скрізь і завжди переслідують людство. Тепер злом наповнились і земля, і море. Незваними і вдень, і вночі приходять до людей зло і хвороби, страждання несуть вони людям. Нечутною ходою, мовчки, приходять вони, бо позба­вив їх Зевс дару мови, — він створив зло і хвороби німими.

     Збагнувши, що вона накоїла, Пандора мерщій закрила ам­фору, і з неї не встигла вилетіти тільки надія.

      Так покарав смертних людей всемогутній Зевс-громовержець.

 

1. Лукавий — здатний на різні хитрощі або жарти.

2. Харити — вічно юні богині вроди і радості.

3. Музи — богині, покровительки мистецтв і наук.

4. Амфора — велика посудина яйцеподібної форми з дво­ма вертикальними ручками для вина, олії тощо.

5. Посаг — майно, гроші, що дають батьки або родичі на­реченій, коли вона виходить заміж.

      




Переглядів: 84
28.06.2021 -

Категорія: ЧИТАТИ (Українська література) » 4 клас (читання)

Коментарії до ПАНДОРА давньогрецький міф за переказами Миколи Куна та Катерини Гловацької:

Ім'я:*
E-Mail:
Питання: 2*2+2?
Відповідь:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера