Ще ховаються по байраках1 сірі брили злежаного снігу. Уночі морозець притрушує білою пудрою зелене листя осо­ки на болоті, а вже красується золотими сережками ліщина і на пригрітих сонцем галявинах випинаються молодими соковитими стрілами трави.    У таку пору я поспішаю в ліс. Поспішаю в гості до самої весни.    Ранок теплий, сонячний. Дихає свіжістю земля. Сльозять­ся крихітні струмки, шукають дорогу до річечки. Ліс живе передчуттям зеленої повені листя і

   Весняний ранок дихає ранньою прохолодою і свіжістю. Але зачарована земля ще в полоні зими. Та незабаром засміється ласкаво сонечко. Його лагідне проміння розбудить усе навколо. Забринять краплинками сліз бурульки. Заплачуть, прощаючись із зимовою холоднечею, сніги. Задзюрчить життєрадісний, пустотливий струмок. Задзвенить він, наче срібний дзвіночок, вітаючи березень-водограй.    Від ласкавого дотику золотого проміння прокинеться красуня-берізка. Заблищать кришталеві