Дружок ходив у гості до рибок. Вечорами він при­ходив до озера й дивився, як вони граються. А часом і сам плавав із ними, та тільки так, щоб не намочити носа. Дуже йому не подобалося носа мочити.      Був тихий літній вечір. Місяць відбивався у воді, дерева шелестіли листочками, Дружок дивився, як рибки ганяли одна за одною, і тихенько радів.  І тут одна рибка вистрибнула з води, вдарила хвостом по воді, і бризки полетіли просто на носа Дружку!

    Серед поля стоїть маленька хатина. Її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися й пересидіти в теплі.    Одного разу серед літнього дня захмарило й пішов дощ. А в лісі в цей час було троє хлопців. Вони схова­лися в хатинці й дивилися, як з неба ллє мов з відра.      Коли це бачать: до хатини біжить ще один хлопчик. Незнайомий. Мабуть, з іншого села.      Одежа на ньому була мокра як хлющ1. Він тремтів од холоду.