Серед поля стоїть маленька хатина. Її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися й пересидіти в теплі.

   Одного разу серед літнього дня захмарило й пішов дощ. А в лісі в цей час було троє хлопців. Вони схова­лися в хатинці й дивилися, як з неба ллє мов з відра.

     Коли це бачать: до хатини біжить ще один хлопчик. Незнайомий. Мабуть, з іншого села.

     Одежа на ньому була мокра як хлющ¹. Він тремтів од холоду.

     І ось перший із тих хлопців, які сиділи в сухому одязі, сказав:

— Як же ти змок на дощі! Мені шкода тебе... Другий теж промовив красиві й жалісливі слова:

— Як страшно опинитися в зливу серед поля! Я співчуваю тобі...

     А третій не сказав ні слова. Він мовчки зняв із себе сорочку й дав її змоклому хлопчикові. Той скинув мокру сорочку й одягнув суху.

      Гарні не красиві слова. Гарні — красиві діла.

^{1. Мокра як хлющ — дуже мокра; промокла наскрізь.}

План.

1. Маленька хатина серед поля.

2. Троє друзів ховаються від дощу.

3. До хатини біжить хлопчик.

4. Незнайомець тремтить від холоду.

5. Співчутливі слова двох хлопців.

6. Третій дає свою сорочку.

7. Гарні — красиві діла.