РОСЛИНИ-МАНДРІВНИКИ (Володимир Уткін) науково-художнє оповідання

    «Ходить гарбуз по городу, питається свого роду...» — співають у жартівливій українській пісеньці, яка розповідає про родичів гарбуза: диню, огірочки, бараболю, квасолю, буряки, морквицю, біб.

    А чи й справді вони родичі?

    Наука ботаніка об'єднує найбільш близькі рослини в роди та види. Вид — це наче ім'я рослини. Рід — її прізвище. Прізвище та ім'я рослинам дають латиною, оскільки її вважають міжнародною мовою спілкування науковців. Жовта диня, наприклад, зветься куміс мело. А найближчий родич дині — огірок — теж куміс, але вже сатівус.

    Є родини рослин, що складаються з найбільш близьких родів. До родини гарбузів, таким чином, справді належить диня — «гарбузова господиня», а також огірочки та кавун.   А от бараболя, тобто картопля, жодного стосунку до родини гарбузів не має. Її родичі — помідор і паслін. Родич морквиці — звичайний буряк, а родичі квасолі — біб та горох. Їхня родина так і зветься — бобові.

     Бувають родичі досить близькі, а бувають і далекі. Дикі предки гарбуза та дині ростуть у Мексиці, а батьківщина огірків та каву­нів — спекотна пустеля Калахарі в Африці. Картоплю та томат (помідор) привезли до нас з Південної Америки. А морква прийшла із Середземномор'я. З Азії на нашу землю потрапили буряки, квасоля, цибуля, часник, пшениця, рис...

     Різними шляхами діставалися вони до нас. Колись люди не вміли удобрювати свої поля та городи. Вони просто кидали насіння у ґрунт, а коли той втрачав родючість, переходили на нове місце. Переселяючись, люди брали із собою насіння, і мандрувало воно разом з людьми на сотні й тисячі кілометрів.

     Радо зустріли люди заморських гостей, що їх привезли море­плавці, — помідори, какао.   А от картоплі спочатку не пощастило. Ніхто не знав, як саме її споживати. Намагалися їсти зелені кульки з насінням, але вони такі гіркі, що люди назвали їх «чортовим яблуком». Селяни відмовлялися садити картоплю, а коли їх примушували, влаштовували «картопляні» бунти і знищували саджанці.

     А от гречка швидко поширилася селянськими нивами. Цю крупу привезли наші предки з Візантії, яку мандрівники називали Грецьким царством. Ось чому й названо її гречкою.

     Соняшник потрапив до нас як декоративна рослина і тривалий час лише прикрашав квітники та оранжереї. Згодом люди навчились видобувати з його насіння смачну олію, і соняшник перейшов з гурту декоративних рослин до лав рослин сільсько­господарських. Різними шляхами потрапляли рослини на наші поля та городи. Люди відбирали для посіву насіння від найкращих рослин, що не боялися ані спеки, ані холодів.

     Поступово рослини змінилися настільки, що стали зовсім не схожі на своїх диких предків. І ростуть поряд на наших полях та городах прибульці з різних далеких країв — кавуни, огірки, картопля, квасоля, і служать людям.

 




Переглядів: 336
17.01.2023 -

Категорія: біологія

Коментарії до РОСЛИНИ-МАНДРІВНИКИ (Володимир Уткін) науково-художнє оповідання:

Ім'я:*
E-Mail:
Питання: 2*2+2?
Відповідь:*
Напівжирний Нахилений текст Підкреслений текст Перекреслений текст | Вирівнювання по лівому краю По центру Вирівнювання по правому краю | Вставка смайликів Вибір кольору | Прихований текст Вставка цитати Перетворити вибраний текст з транслітерації в кирилицю Вставка спойлера