По Десні чахкотить бакенщикова¹ моторка, вифарбувана в червоне, з ліхтариком на маленькій щоглі й прапорцем на кормі. Зробивши півколо, підрулює до берега. Хлоп'ята нав­випередки мчать до неї, аж бризки вусебіч розлітаються.

— Дядьку Назаре, покатайте! — просять бакенщика.

    Він глушить мотор, викидає на берег якорець.

— Бач які! — мружить голубі очі під вицвілими на сонці бровами. — Чого б це я вас задарма катав?

    Хлопці переминаються з ноги на ногу.

— От яке ви сьогодні добре діло зробили?

    Зиркають одне на одного й мовчать.

— Ну ось ви, — киває дядько Назар на Степанка й Миколку.

— Купалися… Загорали…

— І то робота! — хмикає бакенщик².

— А ми рибу ловили. Руками. В озерці її аж кишить. Тіль­ки маленька, — хваляться Олег і Петрик.

— Оце рибалки! — кидає дядько Назар, і не розбереш, чи він хвалить, чи кпинить.

— В озерці, кажете? — перепитує. — Ану покажіть, де воно.

    Озеречко сховалося за лозняком, у видолинку. Дядько Назар обходить його, приглядається до води, порослої зіл­лям, міряє патичком глибину.

— Так ось що, хлопці, — обводить кожного поглядом. — Бойове завдання вам буде. Гайда по домівках по відра, по та­зики! І негайно сюди повертайтеся.

    Невдовзі на озері кипить робота. Хлоп'ята черпають воду з риб'ячим мальком, передають відра, тазики з рук у руки, по ланцюжку, а вже дядько  Назар випускає мальок у річку.

     Було озерце й немає. Тільки малі жабенята стрибають на дні, незрозуміло їм, куди вода поділася.

— Відбій! — гукає бакенщик.

    Хлоп'ята знесилено простягаються на моріжку, якийсь час лежать непорушно. І раптом Миколка починає голосно рего­тати. А глянувши на нього, і Петрик заливається сміхом, за ним Олег і Степанко. Тільки тепер роздивилися, які вони за­брьохані, розквацьовані глеєм. Ще й жабуриння поприлипало до тіла, у Петрика на вухах чудернацькі сережки гойдаються.

— Нічого, — каже дядько Назар. — Скупаєтесь і будете чисті, як огірочки після дощу.

    Хлоп'ята купаються, а бакенщик сидить на березі.

— От і зробили ми добре діло, — мовить. — Озеречко за тиждень висохло б, і рибі — каюк. А в Десні їй роздолля, за літо велика виросте. А тепер, хлопці, можна й покататися!

    Хлоп'ята з гамором всідаються в моторці — хто на лаві, хто на рятувальних поясах. Бакенщик заводить мотор, і вони виходять на середину Десни.    Пропливають обабіч зелені бе­реги, теплий вологий вітер голубить хлоп'ячі лиця.

_{1. Бакен — поплавець на якорі (уночі зі світлом), що встановлюють на річ­ках, озерах для позначення небезпечних місць.}

_{2. Бакенщик — той, хто розстав­ляє й доглядає за бакенами, щоб ліхтарики не потухли.}