НОВИЙ РІК (Зірка Мезантюк) літературна казка
Хоч місяці й рідні брати, але вдачу мають різну. Весняні — веселі та працьовиті, літні — запальні та гарячі, осінні — тихі й сумовиті. А зимові — лежебоки. Скільки в них того діла: льоду настелити, снігу потрусити, та й по справі. Вони ж похмурі та сердиті. Чи не тому, що нудно без роботи?
Одного разу зимові місяці й кажуть:
— Чого новий рік починається весною та й весною? (Бо тоді ще роки справді лічили з весни).
— За що весняним місяцям стільки честі? — мовлять Грудень, Січень і Лютий. — Ми так не хочемо. Хай іншим теж випадає Новорічне свято!
— Та ми що, ми не проти, — відповіли на це Березень, Квітень і Травень. — У нас і без того роботи та й роботи. Сніги розтопити, берези розбудити, розкрити тисячі квіток. Хай інші рік починають.
— Тільки не ми! — обізвалися Червень, Липень і Серпень. — Бо й нам ніколи. Ми вишні-черешні червонимо, жито-пшеницю жнемо, хлібом весь рік годуємо.
— У нас теж чимало справ, — мовили Вересень, Жовтень і Листопад. — Та й не любимо ми пишних і гучних свят, а бажаємо тиші.
— Лишаєтесь ви, зимові брати, — сказали весняні місяці. — Ви й справляйте Новий рік. Ану, де Грудень?
Озирнулися — нема Грудня, не знати куди подався.
— Як нема старшого брата, за цю справу візьмуся я, — зголосився1 Січень.
Ось так і вийшло, що два зимові місяці рік починають, а їхній старший брат завершує. Зате до свята вони чинять цікаві речі! Замість пташок у них щебечуть щедрівки, а на ялинках з'являються цукерки.
1. Зголоситися — заявити про своє бажання, згоду щось робити.
Категорія: казка літературна